10 доказів, що супергерої не потрібні, коли поруч тато
Скрізь так часто і багато пишуть про мам, що нам стало трохи прикро за пап. Щоб виправити це прикре непорозуміння, ми знайшли зворушливі та кумедні історії про приголомшливих чоловіків, які носять це горде звання «тато». Прочитавши їх, ви переконаєтеся, що батьки потрібні не тільки малюкам, але і дуже дорослим дітям.
Ми пропонуємо вашій увазі 10 історій про найкращих татусів на світі від користувачів Pikabu і «Палати № 6».
Іду на роботу з обідньої перерви, погода така гарна, сонечко, розчулилася і почала підспівувати пісеньці, яку слухала через один навушник. Тут відчуваю, як мої ноги відриваються від землі, мене тягнуть вгору і такий звірячий рявк за спиною: «Якого біса ти тут робиш?». Викручуюся, бачу обличчя мого мучителя, який тримає мене за шкірку, як кошеня. У дядьки очі стають квадратними, він акуратно ставить мене на місце і, обтрушуючи казна від чого мою курточку, бурмоче: «Вибачте, вибачте, зі спини за свою дочку прийняв, подумав, що мала контрольну з математики прогулює!». Дашенька, 29 років.
Завжди кажуть тільки про мам. А я хочу розповісти про свого батька. Мати кинула його і мене, коли мені було лише 5 років. Зараз мені 24, і весь цей час мене виховує батько. Він навчив мене лагодити змішувачі, електричні розетки, забивати цвяхи, водити машину, пекти пироги. Але мій тато ще й мама! Він знає розмір моїх колготок, одягу. Знає, яку косметику я люблю, радить мені, яку купити сукню або взуття. Йому можна розповісти будь-який секрет або задати питання на будь-яку тему. Він завжди зрозуміє і допоможе. Пишаюся ним. І люблю.
Мій батя - класичний панк: взимку і влітку в косусі, з кольоровим ірокезом на голові, забитий татухами, в вухах сережки, багато хто дивиться на нього з обуренням і запитують, чому ж таке опудало могло свою дитину навчити, чи то пак мене. А я скажу, що цей «відбитий панк» все дитинство водив мене по музеях і театрах, плюючи на те, як на нього там реагують, наймав мені репетиторів і разом зі мною вивчав французьку за піснями Едіт Піаф, терпляче слухав, як я вчуся пілікати на скрипці, попутно навчаючи грі на гітарі, допомагав вибирати перші в моєму житті туфлі, вчив основам самооборони і водив як на рок-концерти, так і в консерваторію. Зараз я чекаю дитину, а тато вчиться в'язати, щоб змайструвати своїй онучці пінетки і теплі шарфики, і я на всі 100% впевнена, що у моєї дочки буде найкращий на світі дідусь.
Дочка (6 років) запитує:
- Мама, що таке «мумія»?
Починаю пояснювати, мовляв, Єгипет, фараони і т. д. Бачу, що не розуміє.
- Ну, йди спитай у тата.
- Пап, що таке «мумія»?
- Мужик сушений!
- А-а-а, зрозуміло.
У дитинстві любив плюхатися плазом на лід і щоб тато мене по ньому тягнув, тримаючи за ногу. Тато сміявся, казав, що, коли я виросту, він помститься. Виріс, у мами день народження, зустрілися за пару кварталів, щоб букет купити, вже додому йдемо, як батя плюхається на лід, простягає мені ногу і каже: «Тягни, синку, тепер твоя черга». Так і тягнув до самого будинку з букетом в зубах, ледь пуп не розв'язався, а батя задоволений такий, ковзає на спині і посміхається.
Захотілося мені єдинорога, ну дуже-дуже сильно, навіть розревілася, тому що так сильно його хочу, але його у мене немає. Тато дивився на мене, дивився, одягнувся і пішов, повертається через 2 з гаком години з метровим єдинорогом під пахвою: білосніжний, з рожевою гривою і хвостом, окулярами лавандового кольору, від розчулення знову розревілася. Батько тільки розгублено поруч потоптався, поплескав мене по маківці і заварив чашку чаю з м'ятою, типу, нерви мені підлікувати. Як уявлю, що цей суворий вояка, полковник!!! тягнувся через все місто з єдинорогом, аби порадувати вагітну доньку, поки її чоловік у відрядженні. Розумію, що ніхто і ніколи не буде любити мене так само сильно, як тато. Він ще не знає, але свого хлопчика збираюся назвати Олексієм, в його честь, чоловік не проти.
Їхала з татом в автобусі, я на передньому сидінні, а він через пару місць від мене. Підходить хлопчина і питає: «Вашій мамі зять не потрібен?», я відповідаю: «Щодо мами не знаю, а ось у тата спитаю», і не встигає він щось сказати, як я кричу через весь салон «Па, тобі зять потрібен?». Той, не встаючи з місця: «Гей, а скільки разів підтягуєшся?» - «Ну, шість» - «А прес?» - «Раз двадцять» - «Що запропонуєш за мою дочку?» - хлопчина, не розгубившись, простягає йому «Снікерс». Татусь відкрив упаковку, відкусив від батончика і простягнув: «Прийнято, дочка тепер твоя, ти дрищ, звичайно, але я тобою займуся». Тато таки їм зайнявся: щоранку пробіжки, віджимання, підтягування і т. д., а півроку тому мене повів під вінець не той худенький хлопчик, а підкачаний красавчик. Спасибі, пап.
Зібралися ми якось у справах. Одягаю в кімнаті шестимісячну доньку. Чоловік в цей час в верхньому одязі та взутті чекає біля дверей, коли я подам йому дитину. Йому стає нудно, і він, впавши на коліна, щоб не роззуватися, приповзає до нас у кімнату. Став розмовляти з дочкою, а вона на нього дивиться такими закоханими очима! Я кажу чоловікові: «Тільки подивися, як вона тебе любить! І за що, цікаво?». Чоловік, відповзаючи до дверей заднім ходом на карачках, бурчить собі під ніс: «Тому що вона знає, хто в нашій родині самий адекватний...».
Записала наших дочок у балетну школу, навчаються, все у них виходить, а тут капризи почалися, типу, набридло, важко, не хочемо, не будемо і т. д. Я з ними говорила, моя мама говорила, мама чоловіка говорила, а вони стоять на смерть, ні і все тут. Вирішила пустити в хід важку артилерію - відправила до них чоловіка, півгодини з дитячої тихо, годину, півтори, потім вибухи дитячого сміху і переляканий голос чоловіка, який повторює: «Ні, ні за що». Виявилося, що дочки поставили умову, що будуть займатися, якщо і тато буде. Він довго пручався, але під нашим дружним натиском здався, тепер 3 рази на тиждень можна спостерігати таку картину: дівчатка біжать з тренувань і повторюють всі вправи в кімнаті для танців, а з ними, в обтягуючих лосинах і водолазці, пихкає мій бегемотик - майже стокілограмовий мужик, старанно повторює всі балетні па і пліє. Це любов.
Коли мені було 18, я дізналася, що мій батько насправді мені не рідний. Мій рідний батько покинув маму вагітною. Я була в шоці. Всю ніч плакала, думала: «Чому це зі мною сталося? Ми не сім'я?». А потім я стала згадувати. Я згадала, як тато сидів до першої години ночі, роблячи зі мною вироби в сад, коли мама була на зміні. Згадала, як тато допомагав другу в гаражі, а я раптово забігла туди і в мене полетіла розпечена до червоного залізна арматура... Тато схопив її голою рукою. Опік був страшний. Зате я ціла. Згадала, як на кожен день народження він дарував мені нехай і невеликий, але гарний букетик. І вранці я прийшла на кухню, коли тато пив каву, побачила той самий шрам на руці від опіку, обняла і сказала, що іншого тата у мене немає і бути не може. Ні, ця новина не пройшла безслідно. Вона дала мені зрозуміти, як сильно я люблю маму з татом і як сильно люблять мене вони.