17 батьків, які зможуть викрутитися з будь-якої ситуації

Майже з кожним траплялися такі ситуації, коли батьки розповідали якісь фантастичні речі, намагаючись, наприклад, нагодувати вас або мотивувати вивчити уроки

А ви пам'ятаєте що-небудь подібне зі свого дитинства?

Сьогодні ми ділимося з вами кумедними історіями користувачів Інтернету про те, як креативно їх батьки намагалися видати безглузді твердження за правду.

Мій тато сказав, що ківі - це насправді яйця мавп. Це призвело до купи гнилих фруктів під моїм ліжком.

Коли я був маленьким (років 6-7), я був у жаху від поїздки до Діснейленду на атракціон «Пірати Карибського моря». Але він подобається моєму батькові, і тому, щоб ми з сестрою не боялися, тато кожен раз, коли ми каталися, підкладав долар туди, де ми перебували. Він говорив нам, що це пірати поділилися з нами своїми скарбами.

А я в дитинстві по калюжах любив бігати. І ось як мене відучили: мені сказали, що в калюжах водяться тритони, і тих, хто по ним бігає, вони тягнуть під воду. Моторошно, звичайно, але зате подіяло. Калюжі я почав обходити за кілометр.

Мій батько якось сказав моєму братові, що, коли на грудях росте волосся, - це нестерпно боляче. Кілька днів по тому, коли брат проходив повз вітальні, тато схопив себе за груди і закричав: «ААААААААААААА! Ще один лізе!». Налякав його до чортиків. Брат продовжував у це вірити, поки у нього самого не почало рости волосся на грудях.

Моя мама кравчиня. Коли я ходила в дитячий садок, під час тихої години моя вихователька часто ходила до моєї мами щось шити і, звичайно, розповідала, як я поводила себе в садку. Мама ввечері забирала мене і в точності відтворювала весь мій день. Я була в шоці. Мама сказала, що у неї є третє око і вона їм все бачить, а зберігається воно у неї на роботі. Я при кожній слушній нагоді переривала всі шафи у неї в ательє, щоб знайти третє око, але так і не знайшла.

Мої батьки сказали мені, що я не зможу свистіти, якщо не буду їсти хліб. На жаль, я вірив у це, поки мені не виповнилося 15. Я просто тупий.

Моя сестра, коли була маленькою, ненавиділа їсти рибу. Тому, коли батьки годували її, вони говорили їй, що це «морська курка».

Наші сусіди по дачі на яблуню і грушу прив'язували банани, ананаси, апельсини, купували кавуни і підкладали їх на грядку замість тих замірків, що виростали насправді. Діти вірили і розповідали в електричці: «На нашій дачі все росте! Абсолютно все!».

Мені мої батьки говорили: «Бачиш, кішки їдять рибу і дуже добре бачать у  темряві, і очі у них світяться. Це тому, що в рибі є фосфор». І я після чергової порції риби питав: «Ну що, очі світяться?». І завжди отримував захоплену ствердну відповідь.

Одного разу, коли нам тільки провели телефон, мама подзвонила з роботи додому. Трубку взяв мій молодший брат. Мама запитала, чи не штовхає він вдома м'ячик. Брат, звичайно, збрехав, що ні. Мама сказала, що нам провели телефон з відеокамерою і вона тепер може бачити, що відбувається вдома, і якщо брат буде бавитися, то вона його покарає. Потім передзвонила через 10 хвилин і сказала, що покарає. Мій брат почав благати про пощаду і почав вішати на вуха локшину, що він всього лише пару разів штовхнув м'яч.

Коли мені було років 3, батьки їли згущене молоко, кривляючись і примовляючи: «Яка це гидота». Вони пропонували мені спробувати, а я категорично відмовлявся.

Мені тоді було, напевно, років 10. Вночі була сильна заметіль, і випало дуже багато снігу. Батько сказав мені, що загубив $ 100 десь на доріжці, що веде до будинку, і що якщо я знайду їх, то зможу залишити собі. Я розчистив всю доріжку... Хоча він і дав мені потім $ 20, я все одно був у нестямі.

Мої батьки сказали, що якщо я вголос не скажу поштовій скриньці, куди потрібно відправити лист, то він не дійде до адресата. Вони дивилися і сміялися над тим, як 5-річний я розмовляю з поштовими скриньками.

Мій синочок-першокласник прочитав на банері напис «Baumschule». Дослівний переклад - «школа для дерев»: так  у Німеччині називають розплідники для дерев. І питає: «Мамо, що таке "баумшуле"?». Я і розповіла дитині, що в цю школу здають дітей, які не дуже-то встигають у звичайній школі. «Подивися на всі боки! З хлопчиків потім виростають відмінні дубочки, а з дівчаток - берізки...». Хвилини 3 потому з заднього сидіння автомобіля пролунав рев: «Маамааа!! Я не хочууу в баумшууулеееее!! Не віддавай мене!!!»

Батьки сказали мені, що завжди можна зрозуміти, бреше людина чи ні, просто подивившись на її язик. Я вірив, бо вони ЗАВЖДИ знали, коли я брешу. Як? Коли я брехав, я підсвідомо прикладав зусилля, щоб заховати свій язик, а коли говорив правду, то спеціально висував його якнайдалі, як би кажучи: «Дивіться! Я не брешу! Чиста правда!». Це просто геніально, і я точно буду використовувати цей прийомчик на своїх власних дітях. Цей виверт навчив мене чесно визнавати свої помилки, замість того, щоб брехати і нести ще більше покарання за свою брехню.

Коли мені було років 4, мій брат, втомившись від мого виття «Діма, дай цукерку!», зняв з люстри в залі одну зі скелець, сунув мені до рота і сказав: «Смокчи!». Я чесно смоктала. На моє запитання, чому не солодко, брат відповів: «Це спеціальний льодяник, його треба довго смоктати, він потім солодким стане!». Ось так я до вечора скляшку з люстри і смоктала, поки мама з роботи не прийшла і не витягла її у мене з рота.

Я народилася з густою копицею волосся. Моя мама говорила мені, що знала, що у мене буде багато волосся, тому що вона кашляла грудками вовни, коли була вагітна. Це тривало до середньої школи, поки я не зрозуміла на уроках анатомії, що немає прямого зв'язку між маткою і горлом, а жінки не кашляють грудками вовни.